Публікації учасників ГАУ

22 березня відбулися дві події, що багато важать для розвитку громадянського суспільства в Україні. По-перше, Верховна Рада прийняла в цілому багатостраждальний законопроект №7262-1 «Про громадські об’єднання».

По-друге, в Українському домі тим часом проходив IV форум Громадянської асамблеї України. Для тих, хто вперше чує цю назву: ГАУ — найбільше в країні об’єднання громадських та експертних організацій. Створена 2007 року, асамблея на сьогодні охоплює близько 400 організацій і спонсорується Міжнародним фондом «Відродження».

• Додати коментар
• Читати далі
• Версія для друку
• 614 переглядів

24 листопада відбулась презентація Громадянського законодавчого пакету від Громадянської Асамблеї України (мережа, що об'єднує близько 400 організацій та інституцій).

Що відчувають батьки після народження дитини? Що відчуває дитина, з’явившись на світ? Про що думає людина перед обличчям смерті?

Спробуйте проаналізувати ваші відповіді і знайдіть у них спільність.

А тепер озирніться навколо.

Пропонуємо Вашій увазі проект Конституції підготований Харківською Правозахисною Групою.

На сьогодні вже не викликає серйозних заперечень необхідність зміни в Україні існуючої виборчої системи на систему, яка б скористалася позитивними якостями відкритих партійних списків, що існують ще з 2006-го року, і яка б нарешті дала змогу українським виборцям отримати реальну, а не декларативну можливість впливати на формування складу Верховної Ради.

Власне тепер суперечки точаться не з приводу необхідності змін, а з приводу того, яка ж система на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства є найоптимальнішою.

З кожним днем Україна глибше занурюємося у кризу. Але безлад в країні не зупинився, а навпаки. Боротьба усіх з усіма набирає обертів. Вже не тільки парламентські корпорації на чолі з Тимошенко, Януковичем і Ющенко та іншими зжирають одне одного – всередині них самих почалась затята боротьба.

Тимчасове припинення війни між президентом та прем'єр-міністром вмотивоване лише кредитом МВФ. Тобто бажанням відтягнути дефолт. Адже кредит не вирішує кризових проблем – він пролонгує ще на декілька місяців існування неефективної економіки і знижує ймовірність соціального вибуху.

Гражданский Форум в условиях кризиса – это ресурс гражданских действий. Но я задаю вопрос: этот ресурс у нас способен хотя бы к простому воспроизводству? Иначе говоря: наши действия, наши идеи, наши инициативы имеют на выходе некий социальный результат? Или все это остается втуне и никому не нужно?

Проблема в том, что социальный результат гражданских действий как социальный капитал возможен лишь в условиях, когда эти действия интегрированы в  такие базовые институты общества, как трудовые отношения, собственность, информационно-сигнальная система. Без такой интеграции всякие «форумы» - упражнения в схоластике.

Країна знову опинилась у глухому куті. Україна не скористалася шансом на швидке соціальне оновлення та радикальні політичні і економічні реформи, надані проголошенням незалежності у 1991 та Помаранчевою революцією 2004 років.
 
З тих пір майже кожна наступна подія у політичному житті є збуванням наших найбільш песимістичних прогнозів.
 

Ми опинилися в державі, владу в якій захопили спочатку комуністичні бюрократи та олігархічні клани, а потім й партії-корпорації, які задля збільшення цієї влади, готові нищити один одного, саму державу та суспільство – тобто нас з вами.

Як не крути, але проблеми з відкритістю передвиборчих партійних списків в Україні не існує. Хто хотів, той знаходив ті списки і в 2006-му, і у 2007-му роках.

Який сенс в існуванні відкритих списків, якщо ми нині не маємо можливості проголосувати за конкретного кандидата із цього списку?

Тому проблема партійних списків – не в розкритті їхньої таємниці, якої не існувала, бо ці списки передаються у ЦВК, а в існуванні дієвого і прямого механізму голосування, який би давав би виборцям змогу обирати найкращих кандидатів із запропонованих партіями списків.

Анотація: У цьому тексті аналізуються другий і третій розділи чинної Конституції і надані постатейні рекомендації щодо змін та доповнень до них, а також обґрунтовується необхідність введення нових розділів до Конституції – „Громадянське суспільство” і „Екологічна безпека”. Сподіваємося на відгук та просимо всіх зацікавлених надсилати свої міркування, коментарі, пропозиції щодо змін та доповнень.

Конституція надто важлива річ, щоби довірити її політикам

17 років існує квазідержава Україна, але все якось без ладу. А тепер – після однієї конституційної реформи й на порозі другої – порядку не стало зовсім. Бо для неметеної хати не конче треба в ній семи господинь. Вистачить і трьох – президента, прем’єра і парламенту. Які не можуть замітати в хаті, бо перманентно видирають одне в одного з рук віник. Адже права кожної на віник нечіткі й туманні. Як то кажуть, "погано виписані". "Чого ж їх так погано писали? 17 років не вистачило?" – запитає хтось.

Юридичний коментар до запропонованих від імені БЮТ (Ю.В.Тимошенко) змін до чинної Конституції України 1996 (2004) р. побудовано у відповідності до зростаючої нумерації статей чинної Конституції України.

Список запропонованих вдосконалень Конституції починається у провідників БЮТ зі статті 22 Основного Закону, в частині третій якої пропонується встановити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів України не допускається звуження змісту та обсягу конституційних прав і свобод. На перший погляд, ця пропозиція здається раціональною, оскільки частина перша статті 22 Конституції говорить про те, що «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними». Фактично це означає, що перевірити наявність забороненого Основним Законом України «звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» можна лише стосовно конкретного, писаного права.

Ми вже звикли пишатися тим, що українська демократія значно "демократичніша" за російську. Демократичніші медіа, політична культура суспільства, конкурентні механізми й процедури виборювання влади. Усе так, але виклики для політичних еліт – майже ті ж самі.

Коли картярство незворотньо набридло ще у батярській юности, коли спостереження за вітчизняним футболом викликає невгамовну нудоту через низку чинників, серед яких і підозра, що першість насправді розігрується якраз у карти, а споглядання телевізії вважається другим за інтелектуальністю зайняттям після перетягування канату – тоді виникає бажання заповнити дозвілля вправами і цікавими і корисними. “Троянди й виноград”, як той казав, себто красиве і корисне.

Серед соціально-економічних проблем країни, що потребують першочергового вирішення, більшість громадян найсерйознішими вважають зростання цін і низький рівень зарплат. Також до трійки найбільш серйозних проблем респонденти віднесли проблему безробіття, незважаючи на те, що офіційний рівень безробіття у країні є відносно низьким. Очевидно, значна частина громадян проблемою безробіття вважають скоріше не відсутність робочих місць, а складність знайти роботу відповідної кваліфікації та з відповідним рівнем оплати.

У книзі зібрані деякі публікації Анатолія Ткачука стосовно проведення в Україні конституційної реформи, більш знаної за останні кілька років як "політреформа". Сьогодні, в умовах політичної кризи, пов’язаної з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України та загостренням протистояння між Урядом – Президентом – парламентом, багато хто вже не пам’ятає з чого починалась ця політреформа, хто був її ідейним наставником і як вона набула реального змісту. Розрахована на широке коло читачів, що цікавляться політикою, від народних депутатів України до студентів, майбутніх політологів та юристів.

Нещодавно Україна вкотре стала свідком "домовленостей" її політичних вождів і, як стверджує наш гарант, держава продемонструвала дорослу демократію. Але чи насправді це так?

Перед тим, як відповісти на це питання, зробимо певний аналіз та підіб'ємо підсумки.

З'ясувалося, що для політичних керманичів особисті інтереси є вищими за державні. Формат, в якому вели перемовини та домовилися сторони, перебував виключно в площині їхніх інтересів, про інтереси держави та суспільства якось забули.

Внаслідок правового нігілізму суспільства, корупції у судовій системі, економічного та політичного рейдерства, тривалого спотворення українськими політиками суспільної моралі, демократії та права, вибірковості у застосуванні законодавства посадовими особами та маніпуляцій із Конституцією та Конституційним судом, наша держава опинилася на межі колапсу.

Весна 2007 року подарувала Україні політичну несподіванку. Вже вдруге в країні позачергові парламентські вибори стають нагальною проблемою. Чи готова Україна до нових виборів, і чи дійсно Верховна Рада в новому форматі має шанси стати кращою за свою попередницю, покаже час. Проте вже тепер можна сказати, що виборча система України, попри порушення традиційного графіку її використання, сама перебуває в кризовому стані. Якщо праведну ціль можна осягнути лише достойними засобами, то подолати політичну кризу, не позбавившись головних недоліків національної виборчої системи, буде важко, якщо взагалі можливо.

Консорціум громадських аналітичних центрів ~ Центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, Центру політико-правових реформ та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій — за сприяння Міжнародного фонду "Відродження" 23 квітня ц.р. зібрав зустріч лідерів громадської думки та провідних незалежних експертів України з метою висловити своє бачення подолання сьогоднішньої, небезпечної для долі країни, політичної кризи, яка поглиблюється.