Документи ГАУ

Ми - учасники круглого столу громадських організацій Полтавщини «Громадянське суспільство в умовах кризи» відзначаємо, що новий виток політичного протистояння в Україні в кінці 2008 року збігся з початком світової соціально-економічної кризи. Але ми заявляємо, що в Україні криза виникла не сьогодні, а тоді, коли за нашої мовчазної згоди представники влади почали діяти не на розвиток Української держави, а на власне збагачення; коли олігархи перетворили держбанк не в банк національного здобутку, а в центр визискування українського народу.

1. Розпочати процеси децентралізації влади. Місцеве самоврядування має отримати ширші права і не зазнавати диктату з Києва.
2. Земельна реформа. Потрібно покінчити з масштабним земельним розкраданням і гостро підняти проблеми екології та дотримання природоохоронного законодавства.
3. Запровадити чіткі і прозорі тендерні процедури та посилити контроль.
4. Розпочати просвітницьку діяльність серед населення на тему кризи та шляхів виходу з неї; паралельно розпочати програми навчання фінансової грамотності населення.

Учасники регіонального круглого столу, що пройшов в м. Івано-Франківську в рамках підготовки Надзвичайної Громадянської Асамблеї України "Громадянське суспільство в умовах кризи", дійшли таких висновків з обговорених питань.

1.    Діяльність громадського сектору в умовах соціально-економічної кризи.

“Громадянське суспільство в умовах кризи. Що робити?”

1.    Потрібно внести зміни у Конституцію України та у виборче законодавство. Для цього створити Конституційну Асамблею із авторитетних людей (обраних всенародно) які розроблять зміни до Конституції. Ці люди не зможуть потім бути обраними до ВРУ пожиттєво, а керівні посади у виконавчих органах влади не зможуть займати впродовж 10 років. Забезпечити в Конституції право народу на безпосереднє народовладдя шляхом зміни системи виборів. Збереження пропорційної системи за закритими списками учасники “круглого столу” вважають неприпустимими (далі думки розділилися: частина висловилася за збереження  пропорційної системи але з переходом до відкритих списків, частина - за повернення до мажоритарної системи з висуванням кандидатів від партій, частина - за проведення виборів за територіальною ознакою  і не списками, а  конкретними особистостями, що проживають на даній теріторії.
 

1. Діяльність громадського сектору в умовах соціально-економічної кризи.

В ході обговорення, яке тривало як мозковий штурм, учасники круглого столу висловили пропозиції а також готові напрацювання які слід використовувати організаціям громадянського суспільства в Умовах кризи. Зокрема пропозиції громадськості щодо подолання соціально економічної кризи учасники зійшлись на підтримці таких ключових пропозиціях:

Мы, участники Гражданского Форума Луганщины, представители ряда неполитических общественных организаций и общественные деятели Луганской области, выражаем свою обеспокоенность разразившимся в стране кризисом.

Українські держава і суспільство сьогодні перебувають у стані соціально-економічної і продовжуваної політичної криз, мінімізація і вихід з яких  погіршуються не тільки загальносвітовими кризовими явищами, але й більшою мірою спекуляціями на них тих людей, які мали би дбати про власний народ і країну.  Державні чиновники всіх рівнів, посадовці органів місцевого самоврядування, банкіри, власники і керівники виробничо-промислових  підприємств та інші представники так званої української еліти великою мірою сприяють не вирішенню, а поглибленню кризових явищ, намагаючись використат

Політична боротьба за повноваження між Президентом та прем’єр-міністром, політичними партіями у Верховній Раді, дедалі більше набирає обрисів «тотальної війни», наслідком якої буде остаточне руйнування Держави. Недотримання обіцянок, як взаємних, так і даних виборцям, постійне порушення чинного законодавства, безвідповідальні і деструктивні для національної безпеки дії та заяви, нівелювання державних інститутів свідчить про системну кризу владної та політичної еліт.

В умовах загострення економічної і політичної кризи в державі, падіння рівня життя, зростання безробіття і зубожіння значних верств населення, коли політичні партії і їх лідери ведуть боротьбу за владу, переслідуючи свої планові, корпоративні інтереси, а профспілки не виконують покладених на них функцій по захисту соціальних, трудових та інших прав громадян, як ніколи зростає роль неурядових громадських організацій.

Ми представники громадськості Одеської області надзвичайно стурбовані глибокою соціально-економічною і політичною кризою, яка з кожним днем посилюється в Україні.

На наше переконання, ця глобальна криза досягла такої глибини в нашій країні, перш за все, через помилкові і безвідповідальні дії української політичної «еліти».

Пропозиції, які були висловлені лідерами громадських організацій
Чернівецької області на круглому столі: "Громадянське суспільство в умовах кризи"

По першому питанню – Діяльність громадського сектору в умовах соціально-економічної кризи:

Ми учасники регіональних зборів Громадянської асамблеї України «Громадянське суспільство в умовах кризи», що відбулися 19.02.2009р. в м. Черкаси вважаємо що вихід з сучасної політичної та економічної кризи має бути знайдено шляхом широкого громадського обговорення між представниками владних органів, бізнесу та організацій третього сектору.

Переконані, що неурядові громадські організації здатні запропонувати для владних органів кроки,  здійснення яких дозволить полегшити вплив кризи як на пересічних громадян так і на економіку країни загалом.

Ми, учасники Волинського регіонального круглого столу Надзвичайної Громадянської Асамблеї України "Громадянське суспільство в умовах кризи", представники місцевих громадських організацій, журналісти, студенти та небайдужі мешканці області, обмінявшись думками про наболілі проблеми нашого суспільства прийшли до наступних висновків:

В умовах загострення економічної і політичної кризи в державі, падіння рівня життя, зростання безробіття і зубожіння значних верств населення, коли політичні партії і їх лідери ведуть боротьбу за владу, переслідуючи свої планові, корпоративні інтереси, а профспілки не виконують покладених на них функцій по захисту соціальних, трудових та інших прав громадян, як ніколи зростає роль неурядових громадських організацій.

Активні дискусії щодо необхідності внесення змін до Конституції розпочались ледве не з моменту її схвалення у 1996 році. І вже у 1998 році у Верховній Раді України були зареєстровані перші законопроекти, якими передбачався перегляд окремих положень Основного Закону, насамперед - в частині засад взаємодії між гілками влади.

Існуючі системи виборів народних депутатів України, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на сьогоднішній день не відповідають європейській практиці. Зокрема, пропорційні системи з голосуванням за закриті партійні списки на загальнонаціональному рівні практикуються лише в декількох країнах (Австрія, Іспанія, Італія, Португалія), на місцевому рівні кількість таких країн є ще меншою.

Запекла політична боротьба очільників держави та провідних політичних сил, що їх підтримують, переросла в правове свавілля, яке руйнує залишки правової системи держави та основи суспільного співжиття. Ці дії, якими б «благими намірами» вони не прикривались, є антисуспільними за своєю сутністю.

Ми, учасники Другої Громадянської Асамблеї України, констатуємо, що критичні застереження, висловлені Першою Громадянською Асамблеєю України рік тому, справдились. Влада й опозиція не прислухалися до вимог та пропозицій громадських організацій України, політична криза не лише поглибилась, а й переросла у тривалу політичну нестабільність.

Конституційна реформа 2004 р. істотно модифікувала політичну систему України. Зміна акцентів у системі прийняття державно-владних рішень і способу формування представницьких органів, а також розподіл контрольних повноважень у системі державної влади обумовили необхідність пошуку не лише нових форм взаємодії між політичними акторами, а й нових способів комунікації – досягнення домовленостей щодо правил і наслідків такої взаємодії.

Ми, учасники Громадянської Асамблеї України, яка репрезентує близько 350 громадських об’єднань, констатуємо, що політична криза 2007 року була невідворотною і визначалася низкою політичних, юридичних, соціальних та культурних чинників. Політична криза в Україні почалася не 31 березня 2007 року і вона не завершиться проведенням виборів 30 вересня. Сучасна політична криза це не лише провал конституційної реформи, сумнівної легітимності, розвал конституційного судочинства, політична корупція, розпуск парламенту та позачергові вибори.