ІV. Фундаментальні цінності демократичних змін

Поширена думка, що головна проблема України – побудувати сучасну динамічну економіку, яка забезпечує добробут людей. Саме для цього, часто-густо віримо ми, потрібні чесні та відповідальні політики, ефективна політична система та добре організовані державні інституції – держава. Втім, ані зміни політичної системи, ані реформи в сфері економіки не можливі й не потрібні самі по собі.

Громадянське суспільство – це сфера самоврядування громадян, що утворюється незалежно від державних інституцій внаслідок повсякденних відносин людей. В його основі лежать різноманітні вільно утворені, незалежні від владних органів асоціації, у які тимчасово або на довший час об’єднуються громадяни. Вони складають більш чи менш розвинуту структуру громадянського суспільства.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що «Людина, її життя і здоров’я... і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Проте ця стаття залишається суцільною декларацією.

Треба констатувати, що нині стан української журналістики та українських ЗМІ досить умовно можна назвати незалежними та професійними. Тому є кілька головних причин.

Стан справ

Україна успадкувала радянську систему освіти з ієрархічними централізованими структурами управління, навчанням, орієнтованим на відтворення суми знань, фінансуванням за “залишковим принципом” та декларативним принципом соціальної рівності у доступі до освіти. Ця система працювала достатньо ефективно, забезпечуючи відтворення індивідів, соціально адаптованих до централізованої “планової” економіки, моноідеологічного суспільства та відносної соціальної рівності.

Що таке культура?

Існує невизначеність щонайменше трьох понять: культура, модернізація культури, українська культура. Така невизначеність призводить до стагнації культури, культурних втрат, втрати культурних контекстів в Україні, які помилково не вважаються українськими.

Україна має багату й рiзноманiтну духовну спадщину, в якій панівне місце посідає християнська традиція. Разом із тим, релiгiйне життя на українських землях від найдавніших часів урiзноманiтнювалось значною присутнiстю юдеїв і мусульман, а також менших релігійних спільнот (як-от: караїмів, буддистів, крішнаїтів тощо), вірування яких закономірно вплелись у релігійний та культурний ландшафт України.

До нового тисячоліття технократична цивілізація увійшла в стані системної кризи. Економічні, соціальні, геополітичні, військові, екологічні, демографічні та духовні чинники цієї кризи тісно переплетені, як і її наслідки. Але все стрімкіше зростають екологічні загрози, котрі вперше постали у глобальному вимірі. Виснаження природних ресурсів, забруднення та дестабілізація усіх середовищ екосистеми Землі стають головними чинниками стримування економічного розвитку та глобальної небезпеки.