ІІІ. Зовнішня політика та безпека держави

Зовнішній політиці України не вистачає тієї результативності, яка б визнавалася суспільством, громадськістю, експертами та міжнародними партнерами. Зміни векторів політичного курсу, зумовлені змінами політичних еліт та лідерів при владі, жодним чином не дають відповіді на питання ефективності зовнішньої політики. Непослідовність, коливання між пріоритетами, невиконання власних декларацій слугує лише додатковим фактором загальної «втоми» від української політики на міжнародній арені.

Зовнішня та безпекова політика України є невід’ємною частиною державної політики, тому більшість її перемог та невдач є віддзеркаленням перемог і невдач процесу становлення України як незалежної держави.

Зовнішньополітична діяльність та конкретні пріоритети зовнішньої політики не можуть бути відірваними від стратегії розвитку держави, вибору певної суспільно-політичної та економічної моделі, системи цінностей та практик, так само як і від інтересів та ціннісних орієнтирів найбільш впливових учасників суспільних, економічних та політичних процесів у державі.

Огляд поточної ситуації

За роки незалежності дипломатична служба України пройшла значний шлях  становлення. Разом з тим, у своїй основі МЗС зберегло ряд ознак, характерних для радянської дипломатії. Можна окреслити наступні ключові проблемні питання:

1.    Внутрішня слабкість України: безпека за залишковим принципом

Слабкість, неефективність, а подекуди і справжня руйнація державних інститутів є основним фактором, що зумовлює вразливість України перед зовнішніми загрозами безпеки. Внутрішня нестабільність робить Україну вразливою на міжнародній арені, шкодить її національній безпеці.

Європейська інтеграція в Україні давно стала заїждженим риторичним штампом, але так і не перетворилася у реально втілювану стратегію політичного, економічного та суспільного розвитку. Багаторічний досвід декларативної «євроінтеграції» призвів до суттєвої дискредитації самого поняття та пов’язуваного з ним вектору розвитку. З іншого боку, Європейський Союз досі не спромігся перевести відносини з Україною в площину підготовки до набуття членства; Україна наразі не є формально, з погляду ЄС, навіть «потенційним членом».

1. Українсько-російські відносини

Починаючи з 2002 року Україна офіційно проводить курс на євроатлантичну інтеграцію. В середині 90-х років було створено фундамент стратегічного партнерства між Україною та США. Втім, цей потенціал значною мірою залишається нереалізованим, а Україна так і не спромоглась ефективно скористатись фактом очевидного збігу основних національних інтересів США та України у життєво важливих для України питаннях, таких, як підтримка суверенітету та територіальної цілісності України, її демократичного розвитку та ринкових реформ.

Адміністрація Барака Обами та її пріоритети

1. Адаптація зовнішньополітичної стратегії  України до реалій глобалізованого світу

Оборонний сектор України у 2009 році виявився найбільш ураженим бюджетною кризою. У Держбюджеті 2009 року на статтю «Реформування і розвиток ЗСУ» за загальним фондом було виділено коштів у 6 разів менше, ніж у 2008 р. Реальні витрати на оборону склали біля 0,7% ВВП, що є критичним для обороноздатності і безпрецедентним фактом за останні 10 років.