Два виступи Олександри Кужель на Круглому столі «20 років становлення держави і нації. Чи може громадянське суспільство ефективно впливати на суспільний розвиток в Україні?».

О.Кужель: По-перше, дуже вдячна  і громадській асамблеї, і ЛігаБізнесінформ за організацію вкрай    важливого  засідання. Так у чому ж полягає роль громадянського суспільства сьогодні в Україні?

тій , без перебільшення,  критичній ситуації, в якій ми всі зараз знаходимось?  Треба   наголосити, що  у критичному стані  зараз перебуває  не тільки Україна. Увесь  світ  зараз знаходиться   в ситуації, за  якої стало зрозуміло, що ті чисто ліберальні реформи, що проводились, призвели до глобальної суспільної кризи.  Класичний лібералізм демонструє в усіх країнах свою повну неспроможність.  І про це говорив пан Сорес, що завжди був апологетом лібералізму у світі,  декілька місяців  тому. Він визнав, що  помилявся у  своєму щирому переконанні,   що ліберальні реформи зроблять людей щасливішими, а їх життя – кращим. Він побачив, що є  велике  розшарування суспільства на невелику групу дуже заможних людей  і на  надзвичайно численну групу, до якої належать бідні.   І тому ми розуміємо, що треба шукати принципово нові шляхи розвитку суспільства, виходячи не з ліберальних тез, а з сучасних реалій.   Тому я особисто не сприймаю в цій  інформаційні довідці,  наданій організаторами, розпливчатість формулювань  щодо стратегічних проблем українського суспільства.

Бо я не маю віри, що діряве відро здатне виконувати ті функції, на які розраховує його хазяйка. В сьогоднішній ситуації, в якій  разом із іншими країнами, опинилась Україна,   громадянське суспільство є найважливішим, найдієвішим  елементом.  Бо народ є основою  кожної країни. І якщо право стає безправ’ям, супротив стає обов’язком . Це наш  девіз, девіз «Громадського опору».   Цьому девізу вже майже 50 років, але він як ніщо інше, відповідає нашим задачам, нашій ситуації.   Попри загальну ідилічну картинку, що була тут намальована паном Пінчуком,  впевнена:   умовлянням цієї влади, зверненням до будь-яких  її логічних та моральних  істин ми нічого не досягнемо  - все це їй не притаманне.  Ми мали за 20 років велику кількість урядів, і маємо вже четвертого Президента. І ніколи не було ситуації, коли пропозиції, які готувались, начебто  на прохання влади, начебто зацікавленої у співпраці з громадськими інституціями , так тупо  ігнорувались.   Їх не цікавить нічого, що виходить за межі кола  дерібан – відкат –  особисте збагачення.   Ще  в Біблії прописано, що не треба метати бісер перед тими, хто цього не гідний, або ще є одна притча про зерно, яке  може прорости тільки, якщо потрапляє на родючий грунт, а не на дорозі або камінні.

Я теж у 2010 році мала величезне сподівання, що Віктор Янукович – Президент, який хоче змінити своє минулечерез великі справи у країні. Він насправді мав   унікальну можливість  щоб забули  про  те, що було у його минулому житті, створити своє гідне  майбутнє. А це майбутнє -   у проведенні справжніх  реформ. Реформ, які народжуються не у кабінетах чиновників, що піклуються про збереження Системи та своїх джерел збагачення, а реформ, яких чекав народ, які були б сприйняті суспільством та узгоджені з суспільством.   Нагадаю, що  згідно із діючим (поки що) законодавством про основні засади державної регуляторної політики, уряд не має право схвалювати закони і подавати їх до Верховної Ради, якщо громада, громадянські інституції, профільні асоціації та об’єднання    не мали можливості його обговорити і висловити своє ставлення до урядової ініціативи. Це – у будь-якому напрямку – і у податковій сфері зокрема. Коли готувався Податковий кодекс, нами було проведено величезну роботу – тисячі консультацій, дискусій, узгоджень з представниками бізнесу, з малим та середнім бізнесом, із провідними податковими консультантами, економістами.  В результаті фахівцями був підготовлений збалансований  варіант Податкового кодексу.  Його подали на розгляд Уряду. Що потім відбулось? Потім дві не дуже порядні і зовсім не фахові людини змінили  його під безпосереднє обслуговування власного особистого бізнесу. Саме це обурило людей та вивело підприємців   на податковий Майдан. І те, що ми маємо сьогодні  нову редакцію спрощенки, це не є перемогою малого бізнесу, це є поступкою влади для того, щоб підприємці не могли об’єднатись.

Я впевнена, виходячи з мого досвіду – я бачила дуже багато асамблей, засідань  круглих столів, семінарів, які нічим не закінчувались.  Не хочу, щоб і сьогодні це засідання  стало формальністю. Якщо ми не зможемо запропонувати  людям, громадянському суспільству     хоча б 10-15 точок, які об’єднають весь народ і  дадуть змогу українцям нарешті сказати:  «Так, ми хочемо саме таку країну», то наша дискусія – пуста втрата часу.    Не хочу, щоб громадські об’єднання  вказували,  за кого голосувати, це не їх функція, якщо це насправді громадянське суспільство, а не черговий передвиборчий проект.  Але громадські організації  мають дати відповідь суспільству – навіщо голосувати, чого саме вимагати від влади.

Сьогодні народ не розуміє, навіщо голосувати. Бо він знає , що яка б влада не прийшла,  нічого не змінюється. Влада в Україні - це як  зграя голубів. Сидять голуби, щось потрошечку їдять, годуються. Підійшли ми, громадські об’єднання, поплескали гучно у долоні, голубі  підвились над землею, а потім що сталося? Ми відійшли, а вони всі знову розсілися і продовжують поїдати все навкруги. Оце наша  система влади. Вона тасується по різних напрямках, а десятиріччями нічого не змінюється. Бо ми, суспільство, не сказали,  що  саме ми хочемо у цій державі, якою ми хочемо її бачити. Ми зараз за цим круглим столом не можемо об’єднатись, не можемо виробити спільного погляду на ту ж Конституцію. Та давайте вже хоч якусь, давайте за місяць пройдемо її усі разом постатейно, разом, із народом і скажемо, нарешті оце і є народна конституція, яку підтримав український народ. А зараз   знову  творці конституції розділилися на 5-6 груп, і кожен пише своє, і знову немає єдиного спільного документу.  Про які проблеми можна говорити? У нас вся влада об’єдналася один за одного, але всі – проти нас. Що роблять громадські об’єднання – кожен за себе, і всі разом – проти всіх. Що ми маємо? Влада технічно   розділила громадські об’єднання:  на 4 напрямки   вони розділили чорнобильців,  на дві організації – афганців, на декілька  ворогуючих між собою об’єднань розпорошені підприємці.    Усі потихесеньку розмовляють про свої проблеми із владою, вимолюючи якісь дрібні поступки для себе особисто, але не можуть, не здатні  об’єднатись, бо є  національна риса, сильніша за все – гетьманство.

 Давайте забудемо слово «лідери», давайте станемо  звичайними координаторами, що спроможні  ближче   до людей  донести спільно  розроблені нами документи, але щоб вони були зрозумілі людям. Не заумними фразами, які жодна людина не може навіть прочитати, не говорячи вже про те, щоб зрозуміти. Наприклад, ставлення до питання продажу землі. Ми «Громадянським опором» сказали – ніякого продажу, виключно довгострокова оренда. Не готова держава до ринку землі. Нема кадастру, нема  стратегічного бачення  розвитку ринку, держава навіть не має інформації, скільки землі у державній власності, скільки у комунальній, а які землі у приватному використанні. Як можна впроваджувати за таких обставин ринок?   Бабуся збирає на смерть, ніхто ніколи в неї ці гроші не забирав, тільки останні покидьки здатні на такий злочин. А земля українська – це  останній скарб, що має Україна, це те, що відкладено «на смерть». І скажіть, будь ласка, чого мовчить громадянське суспільство, яке сьогодні ви тут представляєте? Зрозуміло, що кредитної системи нема, банки не кредитують за розумні відсотки. Аграрії підрахували, щоб взяти1 гатреба  сплатити 2 млн. доларів (за найменшою ціною).  Якщо взяти кредит на 10 років під 15% та закласти в заставу цю ж саму землю, селянин вже на 3-4 рік  буде не в змозі сплачувати  відсотки, вже не говорячи про тіло кредиту.  Селянин ніколи не розрахується за цей кредит, і ніколи не стане власником цього гектару. При цьому він втратить навіть те, що мав до купівлі землі.  Скажіть, у кого сьогодні є гроші? Всі знають – у влади, у корупційних чиновників.  Влада збирала ці гроші на митниці, вибивала з підприємців, вона збирає їх підвищеними податками і хабарами. Вона не вивозить їх за кордон, бо усвідомлює, що там можуть ці гроші заарештувати. Всі ці чорні гроші в країні, і це дає нам надію,  але ці гроші вони терміново хочуть конвертувати у щось корисне для себе. І вони знають, що єдиний скарб, що залишився в цій розореній країні – це земля. І  так по будь-якому питанню. Наприклад, охорона здоров’я.  Скажіть, де наше спільне  бачення  реформ у цій галузі? Всі знають, що зараз робиться.  Проводять реформу, але там немає жодної консультації із громадянським суспільством, бо реформи для кого ж робляться?  Для влади. А мають для кого впроваджуватись - для людей, для нас з вами!

Скажіть будь ласка, де  спільна позиція громадських організацій у сфері    політики зайнятості населення, створення робочих місць? Що, вони у нас запитали, запитали у людей в селі, що для них є найголовніше?   Вони просто ніколи не любили людей, і тут я з вами погоджуюсь, влада змінюється, але у ній одні і ті ж.

Тому я пропоную – можна писати будь-які документи, надавати будь-які пропозиції, але вони мають, нарешті, бути спільними. Але я дала собі слово – їм – жодної пропозиції. Бо переконалась за ці два роки, що  вони їх не впровадять, бо в них інші цілі, інша ідеологія – вони не хочуть тієї країни, наприклад, яку  хочу я. Я хочу, щоб ця країна  мала право народу. Я хочу, щоб ця країна зрозуміла, що    народовладдя кожного,   особиста демократія  для кожного розпочинається з того міста, де кожен  живе. Я , наприклад, живу в Києві. Чи маю я народовладдя в Києві? Ні! Мене ніхто не запитав, де поставити смітник, яким чином  розміщувати підприємства, чи погоджуюсь я, що    всі заводи перетворились на торгівельні майданчики. Що вони роблять  з підприємцями? Хто запитав у нас в Києві бачення громади щодо розвитку малого і середнього бізнесу ? Ніхто! Чи ми маємо сьогодні зрозуміти, що в кожному домі, кожному дворі, це є громада, без думки якої влада не має права приймати рішення. Оце народовладдя, коли ми починаємо з власного села, з власного міста. Що ми є народ, який має вплив на владу в країні. І ми, громадські об’єднання,  маємо нести ці основи до людей, а не займатись освоєнням бюджетів та складанням звітів про проведену роботу із впровадження демократії у вигляді круглих столів, конференцій та семінарів.

Наша демократія розпочинається і закінчується виборами. І я впевнена, що нам соромно зараз дивитися в очі нашим дітям, бо ми розпродали країну за гречку, за гроші, що отримували при голосуванні. Але якщо ми не зрозуміємо, що наступні вибори будуть  найгіршими, і громада – це не для політиків, а для нас з вами, змін не відбудеться.  Де було громадянське суспільство, коли здійснювався конституційний переворот? Чому ми дозволили їм це? Хто зробив це можливим? Тушки!

Прошу вас як представників громадянського суспільства підтримати нашу ініціативу  - ми підготували листівку, в якій буде кожне прізвище, кожне обличчя тієї… того зрадника, того покидька , за участі якого стало можливим створення більшості. Бо якщо б не було цієї штучної більшості,  не було б Податкового кодексу, не було конституційного перевороту і дуже багатьох злочинних рішень. Сьогодні кожна людина усвідомлює, що будь-що у парламенті може бути проголосоване   по «взмаху руки» Чечетова. Ми, громадянське суспільство, маємо зробити все, щоб ця ситуація з тушками не повторилася у новому парламенті, щоб вибір і довіра людей не спотворювався продажними політиками.    Ця листівка  має бути  в кожному офісі, в кожній хаті, в..

Я бачу, зараз закінчую ( у відповідь на намагання модератора  закінчити виступ).

Виборці мають  винести вирок, сказати,  « ця тушка вже більше ніколи не має права бути політиком в нашій країні». Ніколи, і для цього повинні об’єднатись всі громадські об’єднання, всі до єдиного.

Хочу ще навести приклад, що не вірю в можливість діалогу із цією владою. Наш   Аналітичний Центр «Академія» півроку працював над законом про внутрішню торгівлю. Дуже багато громадських об’єднань співпрацювали з нами, проводили консультації, круглі столи, всі зробили зауваження до проекту, визначили зони ризику і свої застереження, виписали узгоджений варіант, що підтримували і споживачі, і бізнес. Що робить уряд? Подає свій варіант, що викликав хвилю обурення. Відкликав цей варіант Клюєв,  уряд знову ж - таки подає свій варіант у ВР. Хочу сказати, що прийняття цього закону викличе остаточне руйнування  торгівлі, і це буде  ще один корупційний ланцюг.  Клюєв знову відкликає цей законопроект. І так по кожній позиції. Тому я дуже просила б усіх присутніх, щоб результатом такої дуже важливої сьогодні дискусії стали об’єднання наших зусиль і знань, об’єднання, а не імітація процесу. Дуже дякую.

(Другий виступ, після промов учасників)

Якщо ми і надалі будемо продовжувати цю хибну тенденцію відмежування один від одного ,коли лідер громадського об’єднання, що вважає себе громадянським суспільством каже, що він є технологічним елементом , то я це не сприймаю. Бо не може громадське об’єднання бути технологічним елементом, бо громада і є справжньою   владою, принаймні, так відбувається у цивілізованих суспільствах . До того ж, цей принцип закріплено і у нашій  конституції.  Панове громадські діячі, нагадую вам всім, що це влада є технологічним елементом громади. Якщо ми цього не розуміємо і ставимо по-різному акценти, то яке ж ми громадянське суспільство. От тому у нас так і виходить. От тим ми і    відрізняємось. Ті,  хто отримує гранти,  від тих громадських об’єднань, що з самого низу  формуються і дійсно  працюють на громадян.

Повторюю ще раз, закликаю вас всіх    не обмежуватись    розмовою, що відбулась зараз. Пропоную  зібратись разом, зачинитись у приміщенні, без журналістів. Зібрати всі громадські об’єднання, які не просто освоюють гранти, а дійсно щось хочуть зробити, та  об’єднати зусилля по напрямам. Щоб це був не дійсно сліпий бунт, а щоб це був еволюційний шлях.  Не сприймаю більш розмов про програми, це до пана Каліушко, не вірю. Тому що все, що пишуть на папері і дійсно виконують – це дві різні речі. Приклад – Президент і представники громадськості, що звернулись до суду з позовом щодо  невиконання передвиборчих обіцянок. Рішення суду розташовувалось у площині відповіді «А хто вам  казав, що це треба виконувати?». Якщо подивитись по програмам і  співставити   з реальними людьми, що виголошують ці програми  , то я точно знаю,  що ніхто ці програми виконувати навіть не збирається. Тому  треба обирати команду, яка бере на себе відповідальність.

До пана Пінчука, до вашої команди. Ну, по-перше я не голова руху, у нас нема голів, у нас є координатори і лідери по напрямам, яких висувають люди. І не факт, що той, хто сьогодні є лідером, буде підтриманий суспільством, громадою.

Я бачу, що ви з 2007 року готуєте пропозиції до влади. І жодної не було впроваджено. Скажіть, вам мало досвіду цих 4 років? До 2010 року була влада, котра хоч прислуховувалась,   виходила на якісь форуми. Але жодного документу ви за ці 4 роки не провели. Це свідчить про неспроможність, про невірну методологію. Якщо ви бачите, що  ваша діяльність не приносить результатів, то тоді треба замислитись – а чи правильно ви робите. Бо я знаю, що якщо ми ставили мету, якщо виносили документ, то завжди його впроваджували. Навіть зараз, Клюєв відкликав   законопроект про матерів-одиночок, і законопроект про внутрішню торгівлю через наші виступи і підтримку нас журналістами. Це є нашою перемогою, перемогою нашої діяльності. Дискусії щодо координації, поставити завдання владі… Ну хіба ми не ставили завдання не красти? І що, вона перестала красти і почула нас?  Тому що закони  пишуться під когось, тому що в законах закладені механізми корупції, відкатів. Треба змінювати систему,

Зараз дуже тяжкий стан в країні. Ми йдемо не просто до виборів, ми йдемо до межі, за якою вирішення – а чи буде взагалі існувати  Україна як держава. Просто розмови – злочинні. Якщо пройдуть вибори як в Росії, ми вже нічого не вирішимо. Ми будемо волати у Фейсбуці і Контактах, закривати гранти, згортати демократичні інституції. Щоб цього не відбулось, пропоную  закрите засідання. Віддамо булаву панові Пінчуку, ми зберемось на 2-3 години із конкретними пропозиціями по крокам. Що ми готуємо, ви кажете, що ви підтримуєте, що ні. Звіряємо думки, об’єднуємось навколо тих позицій, що підтримують всі, і спільно працюємо. Тільки тоді ми станемо громадянським суспільством. А  зараз наша відокремленість, роз’єднаність грає на руку владі, і  чим більше ми розпорошені, тим сильніша за нас влада. Тому ми і не маємо жодного результату. Той рух, який ми назвали Громадянський опір, він має єдину мету – створити площадку , на якій об’єднати мозки та зусилля. Більше нічого. Якщо ми не об’єднаємось, нам буде дуже соромно перед нашими дітьми, перед наступними поколіннями.

Модератор: Дякую, пані Олександро. Але у зв’язку із вашою промовою, хочу запитати, скільки ви пропрацювали у виконавчій владі. Можете не відповідати.

О.Кужель:  Чому, я відповім.  Спочатку – зустрічне питання – а скільки ви пропрацювали на гроші грантів? І який результат у вас?

Модератор: 5

О.Кужель: 5, а я за 17 років провела єдиний податок, впровадила регуляторну політику і дерегуляцію, закон про ліцензування, створила експертно-апеляційну раду…,  до речі, всі  9 законів, що сьогодні внесла і прийняла  влада, це закони, що підготувала наша команда у 2009 році,у Держкомпідприємництві.  Завдяки нашим рішенням, що ми провели у 1998-2003 роках,  було створено середній клас в нашій країні. А що зробили ви?

Модератор: Я теж автор законів – про державну прикордонну службу.

О.Кужель: Так, хто проходив кордон – знає про їх досконалість. Дякую всім присутнім, змушена покинути ці збори.

Цей матеріал був люб'язно наданий прес-секретарем пані Олександри Кужель.