Олександр Северин: Електоральні забавки для виборця середнього віку

Коли картярство незворотньо набридло ще у батярській юности, коли спостереження за вітчизняним футболом викликає невгамовну нудоту через низку чинників, серед яких і підозра, що першість насправді розігрується якраз у карти, а споглядання телевізії вважається другим за інтелектуальністю зайняттям після перетягування канату – тоді виникає бажання заповнити дозвілля вправами і цікавими і корисними. “Троянди й виноград”, як той казав, себто красиве і корисне.

І от тридцятого числа місяця травня цього року громадянин України я, попередньо зробивши певний запас дуже файного пива *** (назву самовицензуровано, би не складалося у читачів враження прихованої реклами і відтак – можливої заангажованости...Хоча, разом з тим, шановні виробники гарного пива – потенційні рекламодавці, я готовий до перемовин), сів за ноутбука і накидав на адреси керівників тринадцяти (ну, люблю я це число) керівників тринадцяти ж неостанніх політчних партій, в Україні сущих, листа. Невеличкого, щоби не обтяжувати і без того заклопотаний “політикум”, розміром на один аркушик разом з табличкою-анкеткою і моєю заздалегідь подякою за увагу і моїм таки запевненням у тому, що реакцію респондентів на того листа буде оприлюднено. От і оприлюднюю.

Отже, до числа респондентів владою, наданою мені мною ж (на підставі Закону України ”Про звернення громадян” та й просто так, волюнтаристськи), увійшли:
1. ВО ”Батьківщина”,
2. Народний союз „Наша Україна”,
3. Партія регіонів,
4. Соціалістична партія України,
5. Комуністична партія України,
6. Народний рух України,
7. Українська народна партія,
8. Народна партія України,
9. „Народна самооборона”,
10. Громадянська партія „Пора”,
11. Прогресивна соціалістична партія України,
12. Соціал-демократична партія України (об’єднана)
13. ВО „Свобода”.

Таким чином, до всіх них вищезазначеного дня полетіло рекомендованими листами моє громадянсько-електоральне проханнячко відповісти (“з метою допомоги громадянам у визначенні своєї виборчої позиції на позачергових парламентських виборах”) висловити офіційне ставлення до чотирьох питань у контексті того, чи забезпечить відповідна політична сила ініціювання та/чи підтримку відповідних законопроектів у майбутньому парламенті. Вся чортова дюжина респондентів, як підтверджують зворотні поштові повідомлення, листи благополучно отримала.

Питаннями, у ставленні до яких я просив офіційно визначитися, були:
1. Скасування депутатської недоторканности.
2. Забезпечення персонального голосування парламентарів і запровадження відповідальности за порушення цього.
3. Запровадження мажоритарної системи виборів до органів місцевого самоврядування.
4. Запровадження механізму відкритих списків на парламентських виборах (рейтингування виборцями кандидатів у списку політичної сили).

Дива не сталося. З 13-ти адресатів 8 на звернення виборця попросту кажучи, начхали. Або навіть гірше, адже можливі варіянти. Чи можна цих мовчазних суб’єктів взагалі вважати політичними партіями, особисто я сумніваюся, позаяк якщо тобі не цікавить ні підтримка виборця ні можливість додатково оприлюднити серед електорату свої погляди, то який ти в біса суб’єкт політики? Самісінька назва. Ілюзія. Мовчазна галюцінація.

Що стосовно п’ятьох Героїв, що таки сподобилися відповісти, то це (у порядку надання відповідей):
1. ВО „Батьківщина”.
2. Громадянська партія „Пора”.
3. ВО „Свобода”.
4. Партія регіонів.
5. Народний союз „Наша Україна”.

Слід зауважити, що тільки відповідь НСНУ підписано власне керівником партії – В’ячеславом Кириленком і ще одну відповідь – одним з керівників (наскільки я на цьому розуміюся) ГП „Пора” – головою виконкому Р.Прилипком. У той же час відповідь від ПРУ підписано керівником “центрального апарату”, лист від „Батьківщини” – головою “департаменту документообігу, прийому громадян та контролю виконавчого секретаріату“ (як все складно, одначе – О.С.), а відповідь ВО ”Cвобода” – взагалі не підписано ніким. Можливо, анкетку заповнено Тягнибоком, можливо – секретаркою, можливо – кимось іншим.
Чи можна, до речі, вважати за належну відповідь лист від ПРУ – це ще питання, але у тому листі скромно і, скажімо так, стримано і небагатослівно, як і личить суворим регіоналам, мене відіслано до ЗМІ та сайту ПРУ де, за твердженням пана керівника “центрального апарату”, ”відповідні рішення” мають з'явитися ”після проведення чергового з'їзду”. Відтак, відчеплюючись від загадкових регіоналів, у підсумку маємо таке:

БАТЬКІВЩИНА:
- Скасування недоторканности – Так (при цьому чомусь сказано про зняття недорканности „з депутатів всіх рівнів”, попри те, що цей привілей залишився лише за верхівкою харчової пірамиди владоможців).
- Забезпечення персонального голосування – Так. Про відповідальність за порушення – ані слова.
- Відкриті списки та мажоритарна система виборів до органів місцевого самоврядування – радше так, ніж ні. Відповіді ”Батьківщини” відзначаються дещо туманною (як на мій погляд) багатослівністю: “Щодо системи формування списків і виборів, позиція нашої політичної сили залишається твердою – її необхідно змінювати. Виборець має голосувати за конкретного кандидата, а не за блок”.

ГП „ПОРА”:
- Скасування недоторканности – Так.
- Забезпечення персонального голосування і відповідальности за порушення цього – Так.
- “Мажоритарка” для виборів до ОМС – “Змішана система”.
- Відкриті списки – Так.

ВО „СВОБОДА”:
- Скасування недоторканности – Так.
- Забезпечення персонального голосування і відповідальности за порушення цього – Так.
- “Мажоритарка” для виборів до ОМС – Так.
- Відкриті списки – Так.

НСНУ:
- Скасування недоторканности – Так.
- Забезпечення персонального голосування і відповідальности за порушення цього – Так.
- “Мажоритарка” для виборів до ОМС – можливі варіянти. “Упродовж минулих років мажоритарна система виборів до місцевих Рад цілком себе дискредитувала, оскільки дозволяла вдаватися до масових фальшувань, підкупу, застосування адмінресурсу, спотворювати волю виборців, скасовувати або зривати вибори в окремих округах, заважала структуризації місцевих Рад. З огляду на це запроваджена 2006 року пропорційна система є кроком уперед, однак її недоліком є так звані закриті списки. Виправити цей недолік можна як через повернення до вдосконаленої мажоритарної системи, так і через запровадження пропорційної системи з відкритими списками, яка існує в багатьої європейських країнах”.
- Відкриті списки – Так.

Цікаво? Як на мене – доволі. Корисно? Як на мене – однозначно, і не з огляду на необхідність розв’язати проблему ”За кого голосувати?”. За себе голосувати. Завше - за себе. А корисним це є насамперед тому, бо дозволяє у майбутньому предметно, обгрунтовано, доказово і підставно спитати. І не тільки спитати про, а головне - спитати за. А тепер запрошую шановне панство уявити, як би цікаво і корисно було, якби подібними забавками вправлялося (і не залежить, під яке саме пиво чи то без пива взагалі) якомога більше громадян, котрих вони немовби, за їхніми ж легендами, люблять, шанують і цінують. Можу, звичайно, і помилятися. Але у цьому разі – навряд чи.

А якщо шановне панство мене спитає, яким є той механізм „спитати за”, себто механізм притягнення до юридичної відповідальности за порушення політичних обіцянок (механізм притягнення до політичної відповідальности є простим як господарське мило – врахувати на наступних виборах), то я скажу так: ми з вами його неодмінно придумаємо і запровадимо. Якби я в це не вірив, я б це все не писав

Олександр Северин,к.ю.н.,
правовий радник ВГО Альянс "Майдан"