6. Регулювання, приватизація та захист прав власності

Держава повинна послідовно позбавлятись функцій регулювання та адміністрування в сферах, функціонування яких може бути забезпечено ринковими механізмами або неурядовими інституціями. Водночас, держава повинна утримуватись від будь-яких кроків та рішень, які обмежуватимуть права приватних власників, викривлюватимуть дію ринкових сил та механізмів, обмежуватимуть добросовісну конкуренцію. Такі рішення можуть прийматись лише за надзвичайних обставин, причому їх ухвалення потребує спеціальної процедури.

Завдання держави в галузі регуляторної політики полягає у забезпеченні рівних умов функціонування державних та приватних підприємств, що створить засади для формування єдиного конкурентного поля їхньої діяльності. Усі державні підприємства мають діяти на комерційних засадах. Водночас, треба врахувати особливості  малого бізнесу, який є проявом приватної ініціативи громадян та за сучасних умов є важливим інструментом подолання безробіття. Тому Україна повинна розробити чітку політику щодо оподаткування малого бізнесу на найближчі 5-7 років.

Спроби спростити реєстрацію малого та середнього бізнесу до цього часу не дали бажаного результату. Тому на порядку денному залишається першочерговим завданням усунення перешкод у започаткуванні і веденні бізнесу, з якими ці підприємства стикаються в силу своєї економічної природи. Остаточною метою має бути запровадження повідомлювального принципу реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. З іншого боку, необхідно спростити та раціоналізувати механізми виходу з ринку, зокрема процедури закриття бізнесу без банкрутства та суттєвого покращення процедури банкрутства.

З метою активізації процесу приватизації переглянути перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, з метою його суттєвого скорочення. Важливим елементом стратегії приватизації має стати публічність передприватизаційної та післяприватизаційної діяльності Уряду та об’єкту, що підлягає приватизації.

Необхідно законодавчо закріпити заборону реприватизації в Україні, крім випадків визнання в судовому порядку невиконання або неналежного виконання покупцями взятих на себе інвестиційних та інших зобов’язань або навмисного порушення ними встановлених процедур приватизації. При цьому має також бути запроваджена відповідальність посадових осіб за порушення приватизаційних процедур з боку органів державної влади.

З метою впорядкування процесів приватизації та управління державним майном необхідно визначити статус Фонду державного майна спеціальним законом, який би покладав на ФДМУ функції управління об’єктами державної власності та забезпечення ефективності та прозорості приватизаційного процесу, повноваження щодо контролю за дотриманням виконання інвестиційних зобов’язань.

Необхідним елементом побудови ефективної системи захисту прав власності має стати впорядкування відомостей щодо прав володіння матеріальними та нематеріальними активами, а саме: кадастр земельних ділянок з чіткими географічними координатами ділянок, розвинута та надійна система депозитарних інституцій, бюро кредитних історій, реєстри підприємців та компаній. Особливого значення набуває створення загальнонаціонального реєстру відомостей про заставу. При цьому необхідно врегулювати правила та процедури доступу до раніше названих даних.