13. Зовнішньоекономічна політика

Україна є досить сильно інтегрованою в світове господарство, а тому її соціально-економічний розвиток залежить від динаміки та тенденцій розвитку світогосподарських процесів. Це означає, що Україна повинна мати цілісну та ефективну зовнішньоекономічну політику як інструмент реалізації власних економічних інтересів в глобальній економіці.

Зовнішньоекономічна політика повинна будуватись в Україні саме як цілісна система. Сьогодні все більше й більше зміст реформування зовнішньоекономічної політики зводиться не стільки до зменшення та/або скасування певних торговельних бар’єрів, скільки до створення відповідних інститутів. Прикладом цього є захист прав інтелектуальної власності. У цьому сенсі зовнішньоекономічна політика сьогодні має чітко виражений “внутрішній” компонент, причому його “вага” постійно зростає.

Перший елемент – «ідеологія» політики. По-перше, політика має виходити з адекватної оцінки місця України у світовій економіці та її можливостей. По-друге, необхідно адекватно оцінювати глобальні виклики, на які треба дати відповідь. По-третє, має з’явитись розуміння того, що зовнішньоекономічна політика повинна бути, з одного боку, інтегральною частиною економічної політики країни, а з іншого боку – саме забезпечення конкурентоспроможності має стати центром економічної політики в широкому розумінні цього слова.

Другий елемент – зрозумілий та чіткий механізм фінансування. Систему не можна створити без грошей, а її функціонування потребує фінансового забезпечення. Потрібно ставити питання саме про бюджет політики.

Третій елемент – наукове та інформаційне забезпечення. Очевидно, що саме держава повинна запровадити цілісну, неперервну та ефективну систему аналізу актуальних проблем в галузі міжнародних економічних відносин, тенденцій сучасного світогосподарського розвитку, дослідження викликів, які стоять перед Україною, ретельного моніторингу зовнішньоекономічної політики інших країн та діяльності відповідних міжнародних організацій.

Четвертий елемент – наявність ефективного механізму консультацій між основними зацікавленими сторонами – урядом, підприємцями та громадянським суспільством.

З попереднім моментом тісно пов’язаний п’ятий елемент – публічність зовнішньоекономічної політики. Одним з інструментів забезпечення такої публічності можуть стати Білі книги з питань основних проблем розвитку зовнішньої торгівлі України, участі в регіональних економічних угрупованнях (зона вільної торгівлі з ЄС, наприклад).

Шостий елемент – наявність  ефективного механізму координації політики в межах уряду. Такий механізм дозволяє усунути дублювання функцій між урядовими інституціями, швидко та якісно виробляти відповідні рішення, адекватно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього економічного та політичного середовища тощо.

Сьомий елемент – активна участь в роботі різного роду регіональних та глобальних механізмах регулювання світогосподарських зв’язків (МВФ, СОТ тощо). Україна повинна мати свою позицію щодо тих чи інших питань порядку денного та активно її відстоювати, блокуючись в разі необхідності з іншими країнами.

Восьмий компонент – розвиток системи інституцій, що підтримують різні компоненти зовнішньоекономічної діяльності. Цей компонент сьогодні розвивається, хоча й недостатньо. Мова йде про не тільки про відповідні структурні одиниці міністерств та відомств, а й про державні або квазідержавні інститути експортного кредитування, страхування експортних ризиків, надання експортних гарантій, тощо.

Наступний (дев’ятий) компонент тісно пов’язаний з попереднім. Йдеться про радикальне реформування системи торговельно-економічних місій  України за кордоном. Саме вони мають бути тим органом, який практично реалізує зовнішньоекономічну політику країни.